Місто заклиначів дощу - Страница 94

К оглавлению

94

— Реклами? — Оскар здивовано поглянув на свого старшого друга.

Гумбольдт кивнув на газету, що лежала у нього на колінах.

— Завтра всі великі газети і журнали напишуть про нас. Наші імена згадуватимуться в розмовах дуже різних людей. Здається, кращої реклами і бажати не можна, правда? Між іншим, сьогодні ми придбали нашого першого клієнта.

Оскар підкинув угору брови.

— Ви маєте на увазі того чоловіка, з яким розмовляли перед музеєм?

Гумбольдт кивнув.

— Цілком правильно. Він дуже зацікавився розрахунками конструкції пілотованого літального апарата. І готовий за це непогано заплатити. Його звуть граф Фердинанд фон Цеппелін.

Якийсь час вони їхали мовчки, слухаючи монотонний цокіт копит. Гумбольдт, здавалося, з головою поринув у свою газету. Оскар обдумував слова вченого, які здалися йому повними глибокого сенсу.

Голос Шарлотти вивів його із задуми.

— Оскаре!

— Що?

— Можу я тебе про дещо запитати?

— Авжеж.

— Де ти був тієї ночі, коли я знайшла тебе в лабораторії побитого і заляпаного брудом із голови до ніг? Ти обіцяв коли-небудь розповісти про це.

— Справді обіцяв? — Оскар із сумнівом покосився на дівчину.

Шарлотта ствердно кивнула.

— Я… як би це сказати… відвідував давніх друзів.

— А що з тобою трапилося?

— Випадково наткнувся на чоловіка, якому заборгував. Невелику суму. Його звуть Берінґер. Він був не сам і вирішив разом із товаришами показати мені, що буває з тими, хто зажадав покінчити з колишнім життям. — Хлопець несподівано замовк, а потім додав: — Не можна ось так узяти і все залишити позаду. Не виходить. Іноді минуле знову тебе наздоганяє.

— Не дивно, — сумно сказала Шарлотта. — Адже воно — частина тебе, і ти його завжди відчуватимеш як власну руку чи ногу.

— Боюся, ти маєш рацію. Але мені доведеться ще раз повернутися туди. Там залишилися друзі, які піклувалися про мене. Крім того, я маю залагодити свої справи з Берінґером. Він отримає свої гроші і забуде моє ім’я.

— Але ж ти будеш обережний? Обіцяй мені!

— Обіцяю. — Він опустив очі і відразу згадав те, про що давно збирався запитати Гумбольдта.

— Пане Гумбольдте!

Учений одірвався від газети.

— Того дня, коли ви опинилися на Крауснікштрассе… ну, коли я вас обікрав… це справді була випадковість чи щось інше?

— Що ти маєш на увазі?

Оскар почухав потилицю.

— Ну, я… Мене весь час не залишало невиразне відчуття, ніби наша зустріч не просто так. Наче ви все заздалегідь спланували.

— Та що ти кажеш! — Гумбольдт розсміявся. — Ти недурний хлопець, Оскаре. Я, здається, вже говорив тобі це?

— Отже, не скажете?

Учений відкинувся на спинку сидіння.

— Може, коли-небудь пізніше. Але тільки не сьогодні. У нас є набагато важливіші справи.

З цими словами він простягнув Оскарові газету і вказав на заголовок унизу сторінки.

Шарлотта теж подалася вперед.

— «В Егейському морі за дуже загадкових обставин затонув черговий корабель, — прочитала вона вголос. — Очевидці стверджують, що катастрофа пов’язана з нападом морського чудовиська. Пароплавні компанії в паніці і пропонують величезні премії за дослідження обставин загибелі суден».

Оскар підвів голову від газетної шпальти, яка ще пахла свіжою фарбою.

— І що, по-вашому, це означає? Гумбольдт таємничо усміхнувся.

— Це означає, друзі мої, що нас чекає нова пригода.

Подяка

Новий роман — завжди серйозне випробування, а надто коли автор пробує себе в новому жанрі. І якщо в цій книзі мені вдалося успішно перекинути місток між літературою для підлітків і літературою для дорослих, то цим я зобов’язаний своїм добрим друзям.

Я дякую насамперед тим, хто першим узяв на себе клопіт прочитати рукопис і звернув мою увагу на його прикрі помилки та неточності. Це моя дружина Бруні Тімайєр, Нора Тімайєр, Макс Тімайєр, Вульф Дорна, Бастіян Шлюк — найкращий у світі літературний агент, і, звичайно ж, чудова команда видавництва «Леве» та мій редактор Сюзанна Бертельс.

Висловлюю щиру вдячність усім, хто допоміг зробити цю книгу такою, якою ви тримаєте її в руках.

notes

1

Гарда — металева пластинка на рукоятці шпаги, рапіри або дужка на рукоятці шаблі для захисту руки від поранення.

2

Крипта — підземний склеп.

3

У багатьох країнах Латинської Америки — великий маєток.

4

Грінго — у країнах Латинської Америки — презирлива назва, прізвисько іноземця, переважно англійця або американця.

5

Сюрікен — буквально: «лезо, сховане в руці» — поширена метальна зброя в Давній Японії.

94